Вчені знайшли найвіддаленішу область Сонячної системи, де може існувати життя

Планетологи виявили докази гідротермальної активності на крижаних карликових планетах Еріда і Макемаке, розташованих у поясі Койпера на околиці Сонячної системи. Метан, виявлений на поверхні планет, вказує на активні процеси й гарячі надра, приховані під крижаним панциром.

Вчені використовували спостереження телескопа «Джеймса Вебба», щоби виміряти склад ізотопів на поверхні карликових планет, зокрема співвідношення в метані ізотопів водню — протію (H) і дейтерію (D). Аналіз зібраних даних і комп’ютерне моделювання показали, що найімовірніше джерело газу — геотермальна активність під поверхнею космічних тіл.

«Помірне співвідношення дейтерію і протію, яке ми спостерігали за допомогою „Вебба“, суперечить присутності первинного метану на стародавній поверхні. Первинний метан повинен мати набагато більш високе співвідношення ізотопів». — зазначив Крістофер Гляйн, співавтор дослідження з Південно-Західного дослідницького інституту.

Пояс Койпера — це велика область, розташована за орбітою Нептуна на краю Сонячної системи. Еріда і Макемаке — карликові планети, схожі за розмірами з Плутоном і його супутником Хароном. Усі ці об'єкти, ймовірно, сформувалися близько 4,5 млрд років тому разом із планетами. Досі вважалося, що далеко від сонячного тепла об'єкти Поясу Койпера являють собою холодні мертві світи.

Використовуючи моделювання, дослідники визначили три сценарії виходу метану на поверхню планети внаслідок геотермальної активності. Один із них передбачає наявність прихованого океану.

Перевірити цю гіпотезу допоможуть майбутні спостереження. Якщо будь-яка з двох карликових планет виявиться потенційно придатною для життя, вона стане найвіддаленішим світом Сонячної системи, на якому можливе існування життя.